Екскурс в історію

Слово «волонтер» з французької означає доброволець. Волонтерами спочатку називали тільки тих людей, які виключно зі свого бажання поступали на військову службу.

Дехто вважає роком виникнення волонтерського руху 1859 рік, коли французький письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений кривавими картинами війни, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на добровільних засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються волонтерські організації у всьому світі і донині.

У суспільстві завжди знаходилися люди, для яких способом самореалізації, самовдосконалення, зв'язку і спілкування з іншими людьми була праця на благо того співтовариства, в якому цій людині довелося жити. Однак тільки у минулому столітті, яке було переповнене війнами і духом індивідуалізму, волонтерство виокремилося у соціальне явище. Після Першої Світової, у Франції був здійснений один з перших масштабних волонтерський проектів за участю німецької і французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в районі місць найбільш запеклих боїв між німецькими і французькими військами.

Мабуть кожен із вас знає таку символічну постать як Мати Тереза. Вона була католицькою  черницею, фундаторкою Ордена милосердя, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 була визнана гідною Нобелівської премії миру.

В Україні волонтерство також має свої корені. Як пише дослідниця історії Галичини Адріана Огорчак, «українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн». Усім відомі імена Костянтина Островського, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, які не тільки були відомими політичними діячами, але й меценатами і благодійниками.

У радянський період, де панував дух братства, спільноти, волонтерство набуло риси почесної повинності, згадаймо хоча б славнозвісні «суботники» або ж «недільники». Частенько можна було почути фразу: «добровільно-примусово». Сутнісний зміст явища добровільництва було змінено, а добра воля окремої людини була підмінена волею спільноти, держави, влади, які ставилися вище за окрему особистість. Мабуть, саме тому дуже важко відновити престиж і статус волонтерської праці в сучасних умовах. Звісно, майже 20 років незалежності України – чималий термін. Однак, матеріальні проблеми, засилля світогляду «моя хата з краю», надмірна прагматичність пересічного українця не дають явищу «волонтерства» зацвісти у повну силу.
З іншого боку, не дарма кажуть:
Отож, коли, ми подбаємо про себе, своїх близьких, настане час для більш потужних змін.

Нині спостерігається стрімке зростання попиту на волонтерську працю. З’явилося багато організацій в Україні, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства. Чимало зусиль для популяризації волонтерства докладають не тільки різноманітні громадські організації, а й державні структури. Діяльність Соціальних служб для молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники – один з прикладів цього. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.

У 2006 року було вперше проведено Всеукраїнський конкурс „Волонтер року”. Конкурс проводився для того, щоб публічно подякувати волонтерам, а також, щоб продемонструвати приклади волонтерської діяльності і цим самим надихнути інших долучитися до волонтерського руху.
Щороку 5 грудня в Україні, як і у всьому світі, відзначається Міжнародний день волонтерів.

Участь у волонтерському русі не має релігійних, расових, вікових, гендерних і навіть політичних меж. Численні міжнародні мережі волонтерських організацій залучають до своїх проектів і програм понад сотню мільйонів людей щорічно.

Так, для прикладу, ще у 1998 році, більш ніж 109 мільйонів людей по всьому світу взяли участь у найрізноманітніших волонтерських проектах. Якщо говорити про окремі країни, то згідно соціологічних досліджень, 19% населення Франції хоча би раз у житті долучались до волонтерських акцій, кожен третій німець є волонтером, присвячуючи принаймні 15 годин на місяць роботі у добровільницьких асоціаціях, проектах і групах взаємодопомоги, 26% японців мають досвід волонтерства у минулому, майже третина ірландців вважають себе волонтерами…  Цей список можна продовжувати.


Чи можна буде навести хоча б такі цифри стосовно України через декілька років – це залежить також і від Вас!

Долучайтесь до
Львівської мережі волонтерів!